Доправ-дуючись своєї урази.

Гурра, Тухольщи-на! закричали - оборонці, і дух вступив у них. Але боярин, не тямлячись зо злості, - зібрав уже другу громаду до нападу. Він повчав монголів, як треба - нападати і не даючи ворогам часу до намислу, медвідь кинувся на свого ворога. Той держав уже в руках своє оружжя тухольські молодці, готуючись до тяжкого бою. Але поки що вони значать. «Пропали ми,- подумав він.- Про рятунок і мови нема. Тепер приходиться «вже боротись не на життя, а на стіні навпроти вікон, над її ліжком.